Артроз кульшових суглобів лікування
Остеоартроз кульшового суглоба – це прогресуюче дистрофично-дегенеративне захворювання. Найчастіше воно розвивається в літньому віці, при виникненні провокуючих факторів – інфекційних, незапальних захворювань суглоба, травм, генетичної схильності, викривленням хребта. Коксартроз – інша назва артрозу кульшового суглоба, лікування якого дуже складне, тривале, спочатку консервативне, потім хірургічне. Основним симптомом хвороби є больові відчуття, обмеження руху, при пізніх стадіях відбувається вкорочення хворої кінцівки, атрофія стегнових м’язів.
Причини виникнення артрозу кульшового суглоба
Саме захворювання у спадок не передається, але такі провокуючі його розвиток особливості, як слабкість тканин хрящів, різні порушення обміну речовин, генетичні особливості будови скелета можуть передаватися від батьків до дітей. Тому ризик розвитку артрозу суглобів при наявності цього захворювання у найближчих родичів, підвищується.
Однак основними причинами виникнення артрозу кульшового суглоба вважаються супутні його розвитку захворювання:
- Хвороба Пертеса – порушення кровопостачання і живлення головки стегнової кістки і в цілому кульшового суглоба, розвивається в дитинстві, частіше у хлопчиків
- Вроджений вивих стегна, дисплазія кульшового суглоба
- Травми – перелом шийки стегна, вивихи, переломи тазу
- Некроз голівки стегна
- Запальні, інфекційний процеси в тазостегновому суглобі (ревматоїдний артрит, гнійний артрит, туберкульоз кульшового суглоба)
Оскільки захворювання розвивається повільно, може бути як одностороннім, так і двостороннім, при артрозі кульшового суглоба, лікування і симптоми залежать від багатьох факторів, які сприяли його виникненню:
- Наявність супутніх захворювань хребта – сколіоз, кіфоз, остеохондроз тощо, плоскостопість, артроз колінного суглоба (див. симптоми артрозу колінного суглоба).
- Гормональні зміни в організмі, порушення кровообігу
- Надмірне навантаження на тазостегнові суглоби – спорт, важка фізична праця, надмірна вага
- Малорухливий спосіб життя в комплексі з ожирінням
- Вік – в літньому і старечому віці ризик розвитку артрозу значно зростає
Основними методами діагностики є МРТ і КТ, рентгенографія. Дані МРТ дають більш точну картину стану м’яких тканин, а КТ – патологію кісткових тканин, також враховуються клінічні ознаки і симптоми артрозу кульшового суглоба. Дуже важливо встановити не тільки наявність патології, але і ступінь артрозу, і причини його виникнення.
Приміром, якщо на знімках зміни стосуються проксимального відділу стегна, то це наслідок хвороби Пертеса, якщо збільшується шийково-діафізарний кут і помітно сплощення вертлужної западини – це дисплазія кульшового суглоба. Про травми також можна дізнатися з рентгенологічних знімків.
В останні роки ситуація з туберкульозом в країні носить масштаб епідемії, причому, зростає число і його позалегеневих проявів, зокрема кісткового туберкульозу кульшового суглоба. Діагностика цього страшного захворювання досить утруднена і іноді початок захворювання носить стертий характер, проявляючись як інші захворювання опорно-рухової системи. Прийнято вважати, що симптоми і прояви туберкульозу кульшового суглоба завжди стрімкі, але нерідкі випадки, коли туберкульозний процес триває роками, а діагностичні ознаки на КТ і МРТ не завжди дають точну характеристику процесу і часто ознаки туберкульозу спочатку не виявляються, а видні на знімках вже в запущених випадках, важких стадіях руйнування суглоба.
Ситуація в країні затьмарюється тим, що вузьких фахівців, які знають всі прояви позалегеневих форм туберкульозу практично немає, а рентгенографія не завжди дає 100% виключення туберкульозного характеру запального процесу і людина може роками страждати і лікуватися не від того захворювання, адже при туберкульозі потрібно інше, специфічне лікування і чим раніше, тим краще.
При кістковому туберкульозі суглобу необхідний повний спокій, категорично не можна використовувати розігріваючі процедури, використовувати зігріваючі креми, ніякі фізіотерапевтичні процедури, а також гімнастика і масаж, мануальна терапія категорично протипоказані.
Тому у разі, якщо при артрозі кульшового суглоба лікування цими терапевтичними засобами раптом дають різке погіршення, запальні зміни в аналізі крові (лейкоцитоз, підвищена ШОЕ), прогресування процесу руйнування суглоба – потрібен перегляд діагнозу на користь туберкульозного процесу, навіть при відсутності рентгенологічного підтвердження туберкульозу.
Симптоми 1 2 3 ступеня артрозу кульшового суглоба
Основними проявами артрозу тазостегнових суглобів, симптомами захворювання вважаються наступні:
- Самим головним і постійним є сильний, постійний біль в паху, в стегні, в колінному суглобі, іноді іррадіюючі болі в ногу, в пахову область
- Скутість рухів, обмеження рухливості суглоба
- Обмеження відведення ураженої ноги в бік
- У важких випадках кульгавість, порушення ходи, вкорочення ноги, атрофія стегнових м’язів
1 ступінь артрозу кульшового суглоба:
На цій стадії захворювання людина відчуває біль тільки при і після фізичного навантаження, від тривалого бігу або ходьби, при цьому болить в основному сам суглоб, дуже рідко біль віддає в стегно або коліно. Також при цьому хода у людини звичайна, кульгавості не спостерігається, м’язи стегна не атрофовані. При діагностиці на знімках спостерігаються кісткові розростання, які розташовуються навколо внутрішнього і зовнішнього краю кульшової западини, інших патологічних порушень в шийці і голівці стегнової кістки не спостерігається.
2 ступінь артрозу:
При артрозі 2 ступеня кульшового суглоба, симптоми стають значними і болі вже набувають більш постійний і інтенсивний характер, і в стані спокою і при русі, і віддають в пах, і в стегно, при навантаженні пацієнт вже накульгує. Також спостерігається обмеження відведення стегна, обсяг рухів стегна знижується. На знімках звуження щілини стає наполовину від норми, кісткові розростання виявляються і на зовнішньому, і на внутрішньому краї, головка кістки стегна починає збільшуватися, деформуватися і зміщуватися вгору, краї її стають нерівними.
3 ступінь артрозу кульшового суглоба:
При цій стадії захворювання болі носять болісний постійний характер, і вдень, і вночі, пацієнту стає важко пересуватися самостійно, тому використовується тростина або милиці, обсяг руху суглоба сильно обмежений, атрофуються м’язи гомілки, стегна і сідниці. Відбувається вкорочення ноги і людина змушена нахиляти тіло при ходьбі в бік хворої ноги. Від зміщення центру тяжіння збільшується навантаження на ушкоджений суглоб. На рентгенівських знімках виявляються множинні кісткові розростання, розширюється головка стегна і значно звужується суглобова щілина.
Як лікувати артроз кульшового суглоба?
Щоб уникнути оперативного втручання, дуже важливо вчасно встановити правильний діагноз, диференціювати артроз від інших захворювань опорно-рухового апарату – туберкульозу кульшового суглоба, реактивного артриту, вертельного бурситу та ін. При 1 і 2 ступені артрозу лікування слід проводити комплексно, консервативними, медикаментозними засобами, за допомогою мануальної терапії, лікувального масажу, лікувальної гімнастики, але тільки під контролем кваліфікованого ортопеда. Комбінація всіх лікувальних заходів повинна вирішити відразу кілька завдань:
Скоротити біль
Для цього сьогодні існує величезний вибір різних НПЗЗ – нестероїдних протизапальних засобів, які хоч і знімають больові відчуття, але не впливають на розвиток захворювання, вони не можуть зупинити процес руйнування хрящової тканини. Вони володіють рядом серйозних побічних ефектів, тривалий прийом яких також неприпустимий і з причини того, що ці засоби впливають на синтез протеогліканів, сприяючи зневоднення хрящової тканини, що тільки погіршує стан. Звичайно, терпіти біль неприпустимо, але і використовувати знеболюючі засоби слід з обережністю, під контролем лікаря, лише в періоди загострення хвороби.
До НПЗЗ відносять: Целебрекс, Аркоксія, Тексамен, Найз, Нимулід, Нимика, Налгезін, Моваліс, Мелоксикам Артрозан, Кетанов, Кеторолак, Кетарол, Артрозилен, Кетонал, Биструмкапс, Флексен, Бурану, Ібупрофен, Фаспик, Нурофен, Вольтарен, Диклофенак, Ортофен, Диклак. (див. повний список, побічні дії і протипоказання всіх НПЗЗ у нашій статті уколи від болю в спині).
Такі місцеві засоби для лікування деформуючого артрозу кульшового суглоба, як зігріваючі мазі не є препаратами вираженого терапевтичного ефекту, але вони зменшують біль, діючи, як відволікаючі засоби і частково знімають спазм м’язів, до таких засобів відносять – Гевкамен, Еспол, Меновазин, Никофлекс-крем.
Забезпечити найкраще харчування для хрящової тканини і активізувати кровообіг
Хондропротектори, такі, як глюкозамін і хондроїтинсульфат є важливими лікарськими препаратами, здатними поліпшити стан хрящової тканини, але лише на ранніх стадіях захворювання. Повний опис цих ліків в таблетках, ін’єкціях, кремах, з середніми цінами та курсами лікування у статті артроз колінного суглоба, лікування. Щоб покращити кровообіг, зменшити спазм дрібних судин зазвичай рекомендуються судинорозширювальні препарати – Стугерон (100 грн), Цинаризин (20 грн), Агапурин (150-200 грн), Трентал (160 -1000 грн), Вазонид Ретард (300 грн), Пентоксифілін (60 грн), Ксантинолу нікотинат (170-200 грн).
Тільки за суворими показаннями можуть призначатися міорелаксанти – засоби, що сприяють розслабленню м’язів, такі як Тизанідин – Сирдалуд, Тізалуд, Тизанил, а також Толперизон – Мідокалм. Їх використання може надавати і позитивну дію, і негативну, розслаблення м’язів, з одного боку, зменшує біль, покращує кровообіг, але з іншого – спазм і напруга м’язів – є захисна реакція організму і знімаючи її можна тільки прискорити руйнування тканин суглоба.
Внутрішньосуглобові ін’єкції
Ці процедури слід проводити з особливою обережністю, особливо при застосуванні гормональних засобів – Кенолога, Метипреда, Гидрокартизону. Гормональні препарати знімають біль і запалення, але мають виражену імунодепресивну дію, вимагають коротких курсів з поступовою відміною і їх застосування не завжди виправдано. Більш доцільно проводити ін’єкції у стегно хондропротекторами – Ціль Т, Хондролон, Алфлутоп за 5-15 процедур 2-3 рази в рік. Також показано внутрішньосуглобові ін’єкції гіалуронової кислоти – Остенил, Ферматрон, Синвиск, Гіастат, це штучне мастило для суглобів.
Фізіотерапевтичне лікування
Думка лікарів щодо ефективності цих процедур поділяється на прихильників і супротивників, одні вважають їх проведення виправданим, інші безглуздим. Можливо лазерне лікування, магнітолазерна терапія і має сенс для лікування артрозу кульшового суглоба, інші процедури багато лікарів не знаходять необхідними для терапії цього захворювання, оскільки тазостегновий суглоб є суглобом глибокого залягання і багато такіх процедур просто не в змозі досягти мети і є марною тратою часу, сил і можливо коштів для пацієнта.
Професійний масаж, витягування кульшового суглоба (апаратна тракція), мануальна терапія, лікувальна фізкультура
Всі ці лікувальні заходи дуже корисні в комплексному лікуванні артрозу кульшового суглоба, вони сприяють зміцненню м’язів, що оточують суглоб, збільшують його рухливість і при грамотному поєднанні з медикаментозним лікуванням можуть сприяти збільшенню відстані від голівки до западини та зменшенню тиску на головку стегнової кістки. Особливо це стосується лікувальної фізкультури, без її грамотного підбору і регулярного виконання поза загострень неможливо домогтися реального поліпшення стану пацієнта.
Якщо пацієнт страждає надмірною вагою, то, звичайно, дієта може сприяти зниженню навантаження на хворий суглоб, але самостійної терапевтичної дії вона не має. Також лікарі рекомендують використовувати тростини або милиці, залежно від ступеня порушення функції суглоба.
При артрозі 3 ступеня лікарі завжди наполягають на оперативному втручанні, оскільки пошкоджений суглоб можна відновити тільки за допомогою його заміни на ендопротез. За показаннями застосовується двополюсний протез, який замінює і голівку і западину, або однополюсний, який змінює тільки голівку стегна без кульшової западини.
Такі операції на сьогоднішній день проводяться досить часто, тільки після ретельного обстеження, в плановому порядку під загальним наркозом. Вони забезпечують повне відновлення функцій стегна при грамотному і ретельному виконанні усіх післяопераційних заходів – протимікробної антибіотикотерапії і реабілітаційним періодом близько півроку. Такі протези для кульшового суглоба служать до 20 років, після закінчення яких потрібна їх заміна.
Источник
Артроз тазостегнового суглоба — дегенеративно-дистрофічне захворювання, яке в статистиці патологій опорно-рухової системи складає 10-12%. За деякими даними більше 50% сучасного населення планети входять до групи ризику розвитку коксартрозу і інших захворювань рухового апарату. Дегенеративні процеси в тазостегновому суглобі призводять до зниження працездатності в 60-70% випадків і в 11-38% до інвалідності.
Що таке артроз тазостегнового суглоба?
Коксартроз в структурі суглобової патології стабільно посідає друге після гонартрозу місце. За класифікацією МКХ-10 артроз тазостегнового суглоба відноситься до групи «Остеоартрози». Коксартроз — дегенеративне захворювання, що приводить до руйнування всіх структур зчленування стегна. Деякі вчені, наприклад, Боб Арнот, вважають артроз тазостегнового суглоба природним процесом, який супроводжує старіння і механічне його зношування.
Ці процеси запускають механізм біохімічних змін, порушення обміну речовин і запальних явищ. В результаті їх впливу на тканини суглоба відбувається трансформація і деформація тазостегнового зчленування. Хвороба є системною і характеризується:
- прогресивним хронічним перебігом;
- порушенням функції;
- деформацією анатомічних структур;
- болями різної інтенсивності;
- морфологічною зміною тканин;
- різким зниженням якості життя;
- тимчасовою або стійкою втратою працездатності.
Поліетіологічність захворювання ускладнює його діагностику і лікування.
Причини розвитку
Причини розвитку артрозу тазостегнового суглоба множинні, але основними вважають:
- спадкові патології;
- внутрішньоутробні і післяпологові порушення розвитку тазостегнового суглобу (дисплазія);
- нефізіологічні (надмірних) навантаження на головку стегна, що призводить до ішемічних і дистрофічних змін тканин суглоба;
- впровадження інфекційного агенту, що викликає тканиноспецифічну антигенну реакцію;
- екстремальні психофізіологічні перевантаження, викликані стресом і несприятливим впливом екології;
- системні захворювання (ревматизм, подагра, порушення обміну речовин, колагенози, алергії), при яких коксартроз є симптомом основного захворювання;
- вікові дегенеративні процеси;
- обмінні порушення (ожиріння, цукровий діабет, аліментарна дистрофія);
- порушення кровообігу;
- травми (вивихи, переломи, розтягнення), в тому числі і родові.
Артроз кульшового суглоба давно не вважається хворобою старості, так як початкові його прояви на клітинному рівні починаються в молодому віці (після 20-25 років). Захворювання тазостегнового суглоба діагностується навіть у дітей і підлітків. Повільне прогресування і накопичення порушень призводить до того, що симптоми захворювання проявляються в зрілому віці.
Стадії артрозу і супутні їм симптоми
Патологія має 4 стадії розвитку з відповідними проявами:
1. Перша стадія протікає безсимптомно або її супроводжують слабко виражені прояви:
- біль, що локалізується у фронтальній і бічній поверхні стегна і в паху, що підсилюється після перенапруги;
- відчуття тугорухливості суглоба, особливо після довгого його бездіяльності;
- звукові ефекти під час руху кінцівки — крепітація, клацання;
- на рентгенограмі відзначається незначне звуження суглобової щілини, видиме тільки при порівнянні зі здоровим зчленуванням.
2. Друга стадія супроводжується сильними порушеннями в тканинах компонентів суглоба і проявляється:
- інтенсивним больовим синдромом навіть після відпочинку і в стані спокою;
- обмеженням рухливості суглоба, необхідністю використання опори при ходьбі;
- кульгавістю, як компенсаторною відповіддю на біль при русі;
- зниженням м’язового тонусу і маси м’язів стегна;
- на рентгенограмі помітно звуження суглобової щілини в 2 і більше разів в порівнянні з нормою, хрящі зруйновані в областях найбільшого навантаження, присутні крайові розростання кісткової тканини, в місцях найбільшого зближення кісток зазначається остеосклероз.
3. Третя стадія супроводжується посиленням симптомів:
- біль стає постійним, нестерпним і захоплює все стегно, іррадіює в коліно, попереково-крижову область;
- посилюється кульгавість;
- відзначаються фізіологічні зміни довжини і осі кінцівки — подовження (в 10% випадків), зменшення, викривлення через контрактури;
- м’язи стегна, гомілки, сідничні атрофуються;
- на рентгенограмі видно повне руйнування хряща, поверхні, що зчленуються, потовщені, сплюснуті, збільшені.
4. Четверта стадія характеризується повною неможливістю рухів в тазостегновому суглобі. На рентгенограмі поверхні, що зчленуються, зрослися (анкілоз).
Кожна стадія має власні симптоми при променевих дослідженнях — звуження суглобової щілини, значні дефекти хрящової тканини, поява остеофітів, сплощення і збільшення головки стегнової кістки і потовщення її шийки, відповідна деформація кульшової западини.
Загальні симптоми
До загальних проявів артрозу колінного суглоба, які є на будь-якій стадії прогресування недуги, відносять:
- больові відчуття в великих суглобах кінцівки і області паху;
- зниження м’язового тонусу, аж до атонії;
- зниження м’язової маси сідниць, гомілки, стегна;
- деформацію головки стегнової кістки;
- зменшення суглобової щілини;
- нестабільність суглоба;
- порушення функції ходьби, аж до повної нерухомості.
Симптоми коксартрозу в залежності від стадії відзначаються на рівні тканин, клітин, біохімічних і біомеханічних процесів.
Діагностика
При зверненні хворого оглядає фахівець, проводить функціональні проби і виміри, неврологічні обстеження, призначає аналізи та інструментальні дослідження:
- рентгенографію тазостегнового суглоба і кісток тазу;
- МРТ;
- КТ.
При III і IV стадії патології вимірюють відхилення поперекового лордозу. Променеві методи діагностики артрозу тазостегнового суглоба дозволяють виявити структурні порушення, але вони мало інформативні в початковій (I) стадії коксартрозу, коли структури суглоба не мають патологічних порушень або (на II стадії) рентгенологічні ознаки сумнівні. Тому для підтвердження діагнозу призначають комплексні дослідження, що включають кілька методик.
У науковій літературі публікуються результати ранньої діагностики коксартрозу методом дослідження імунного статусу пацієнта. Найбільш ефективним даний метод виявився при діагностиці коксартрозу, що виник в результаті ревматоїдного артриту. В цілому метод дозволяє припустити наявність дегенеративних і запальних процесів в тазостегновому суглобі при відсутності рентгенологічних симптомів патології.
Лікування
На ранніх (I-II) стадіях розвитку артрозу тазостегнового суглоба більшість фахівців вважають за краще застосовувати консервативні методи терапії:
- медикаментозну терапію із застосуванням знеболюючих, протизапальних препаратів, засобів, що стимулюють кровообіг і процеси регенерації, хондропротекторів, кортикостероїдів, введення збагаченої тромбоцитами плазми крові (PRP-терапія);
- кінезіотерапія — «витягування» суглоба з метою збільшення міжсуглобової щілини за допомогою спеціальних тренажерів або мануальним терапевтом;
- голкорефлексотерапію;
- фізіотерапію: ударно-хвильовий метод, кріотерапію, міостимуляцію, фонофорез, озонотерапію;
- мануальну терапію;
- бальнеотерапію;
- фізичні методи лікування — ЛФК та комплекси спеціальних вправ.
Вичікувальна тактика, якої радять дотримуватися деякі фахівці при лікуванні дітей і підлітків, призводить до негативних результатів через упущений час.
На ранніх стадіях патології можливим лікуванням є хірургічний вплив. При лікуванні осіб молодого віку перевага віддається малоінвазивним, органозберігаючим операціям:
- артроскопії з вирівнюванням суглобових поверхонь;
- артроскопічній абразивній хондропластиці;
- мозаїчній хондропластиці із застосуванням алло-і аутотрансплантатів;
- заповнення дефектів голівки стегнової кістки біорезорбуючим остеозамінними матеріалами.
Лікування методом дебрідменту (очищення суглоба від некротичної тканини, вільних тіл) проводиться з використанням механічних, електромеханічних інструментів, лазера.
При значному пошкодженні зчленування необхідна часткова або повна заміна штучним імплантатом — ендопротезування. Ефективність оперативного лікування становить 89%. Пацієнт після установки імплантату швидко (1-1,5 року) відновлює функціональні можливості (за шкалою Харріса до 92,2 балів), що говорить про доцільність ендопротезування.
Недоліком методу є необхідність ревізійної операції для заміни імплантату. Термін між первинною і повторною операцією тазостегнового суглоба може становити від 10 років до 17-20 років. Сучасна ортопедія розглядає можливість використання в терапії коксартрозу стовбурових клітин і аутогенної трансплантації хондроцитів.
Профілактика
Основним методом попередження виникнення коксартрозу суглоба є здоровий спосіб життя:
- раціональні фізичні навантаження — заняття спортом, зарядкою, плаванням;
- профілактична гімнастика і масаж;
- правильне збалансоване харчування;
- введення вітамінів і мікроелементів, необхідних для зміцнення кісткової тканини і здоров’я хряща;
- попередження травм і мікротравм;
- виключення шкідливих звичок;
- контроль ваги;
- захист суглобових зчленувань від переохолодження;
- своєчасне лікування системних захворювань;
- регулярні медичні обстеження, особливо людей, які входять до групи ризику.
Превентивні методи ефективні тоді, коли немає ознак коксартрозу. Дотримуватися здорового способу життя потрібно з молодих років. Однак методи профілактики показані і після лікування артрозу тазостегнового суглоба. Вони допоможуть скоротити відновний період і уникнути розвитку ускладнень. На цьому наголошує і ортопед-травматолог Рокита Т.Г., який оперує суглоби в клініці доктора Лінько.
Источник
