Ревматичний і ревматоїдний артрит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ревмато́їдний артри́т (лат. rheumatoid arthritis) — системне захворювання сполучної тканини з переважним ураженням дрібних суглобів за типом ерозивно-деструктивного поліартриту неясної етіології зі складним автоімунним патогенезом.

Ревматоїдний артрит у дорослих характеризується хронічним запальним процесом аутоімунної природи, кінцевий результат запального процесу ерозивно-деструктивні ураження поверхні суглобів, які закінчуються анкілозуванням, тобто людина втрачає можливість рухатись, особливо якщо лікування не достатнє, а перебіг захворювання агресивний[1].

Американські вчені-медики визнали на конгресі у 2004 році, що ревматоїдний поліартрит є однією з чотирьох невирішених медичних проблем людства, поряд із онкологічними, психічними захворюваннями та СНІДом[1].

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Найперші сліди ревматоїдного артриту знайдені в 4500 до н. е.. Їх виявили на залишках скелетів індіанців у Теннессі, США. Перший документ, який описує симптоми, що дуже нагадують симптоми ревматоїдного артриту, датується 123 р. У 1859 р. захворювання отримало свою назву.

Назва походить від грецького Rheumatos, що означає «поточний», суфікс -оідний означає «у формі», артрит перекладається як «суглоб» і суфікс іт (гр. itis) означає «стан запалення».

Причини захворювання[ред. | ред. код]

Причини захворювання на цей день невідомі. Непрямі дані, такі, як збільшення кількості лейкоцитів у крові та швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), вказують на інфекційну природу процесу. Вважають, що захворювання розвивається в результаті дії якогось збудника, що спричинює порушення імунної системи у спадково схильних осіб; при цьому утворюються імунні комплекси, які відкладаються в тканинах і призводять до пошкодження суглобів. Але неефективність лікування антибіотиками швидше за все свідчить про неправильність такого припущення.

Захворювання характеризується високою інвалідністю (70 %), яка наступає досить рано. Основними причинами смерті від захворювання є інфекційні ускладнення і ниркова недостатність.

Лікування зосереджується в основному на полегшенні болю, уповільненні розвитку захворювання і відновленню пошкоджень за допомогою хірургічного втручання. Раннє виявлення захворювання за допомогою сучасних засобів може значно зменшити ураження, які можуть бути в суглобах та інших органах.

Вперше може проявитися після важкого фізичного навантаження, емоційного шоку, стомлення, в період гормональної перебудови, впливу несприятливих чинників або збудників.

За припущеннями дієтологів хворобу спричинює алергічна реакція на якийсь чинник, що впливає на нервову систему. Підозрюваними у цій справі є бактерії і токсини, які потрапляють у кров з «пористого товстого кишечника» та через печінку, яка не може їх вивести. Другий чинник, у відношенні якого є серйозні підозри — виробіток «шкідливих» ейкозаноїдів внаслідок порушення в організмі якого-небудь балансу, наприклад, через надлишок інсуліну, який спричинюють вуглеводи. Третій чинник — це вживання гідрoгенізованих рослинних жирів та відсутність у раціоні корисних жирів, наприклад жирів класу омега-3. Зроблено припущення, що зміна раціону харчування може призвести до зменшення його симптомів або навіть повного зцілення[2].

Руки, постраждалих від РА

Епідеміологічні особливості хвороби[ред. | ред. код]

Ревматоїдний артрит поширений по всьому світу і зустрічається у всіх етнічних групах.
Поширеність 0,5-1 % (до 5 % у літніх)
Співвідношення ч: ж = 1:3
Пік початку захворювання — 30-35 років

Етіологія[ред. | ред. код]

Як і для більшості автоімунних захворювань, тут можна виділити 3 основних фактори (ревматологічна тріада):

1. Спадкова схильність до автоімунних реакцій.

2. Інфекційний фактор
Гіпотетичні тригери ревматичних захворювань:

— Параміксовіруси — віруси епідемічного паротиту, кору, респіраторно-синцитіальні;
— Гепадновіруси — вірус гепатиту В;
— Герпесвіруси — віруси простого герпесу, варіцелли/оперізувального герпесу, цитомегаловірус, вірус Епштейна — Барр;
— Ретровіруси — Т-лімфотропний вірус

3. Пусковий фактор (переохолодження, гіперінсоляція, інтоксикації, мутагенні медикаменти, ендокринопатії, стреси і т. д.).

Для жінок тривалість годування грудьми знижує ймовірність розвитку ревматоїдного артрита. Годування грудьми протягом 24 місяців і довше знижує ризик його розвитку вдвічі[1].

Клінічні ознаки[ред. | ред. код]

Ревматоїдний артрит може початися з будь-якого суглоба, але частіше за все починається з дрібних суглобів пальців, рук і зап’ястків. Зазвичай ураження суглобів симетрично, тобто якщо болить суглоб на правій руці, значить має бути ураження того ж суглобу на лівій. Чим більше суглобів уражено, тим більш просунута стадія хвороби.

Інші часті симптоми:

Втома.
Ранкова скутість. Звичайно чим довше триває скутість, тим активніше захворювання.
Загальна слабкість.
Невисока гарячка, ломота в тілі, відчуття жару.
Біль при тривалому сидінні.
Спалахи активності захворювання супроводжуються ремісією.
Міалгії.
Втрата апетиту, депресія, втрата ваги, анемія, холодні та/або спітнілі долоні та ступні.
Порушення роботи залоз в області очей і рота, що спричинює недостатнє вироблення сліз і слини.

Діагностика[ред. | ред. код]

Рентгенографія суглобів. На ранній стадії ревматоїдного артриту виявляється лише набряк м’яких тканин, зміни суглобів зазвичай з’являються не раніше, ніж через 6 місяців після початку захворювання. До ранніх змін суглобів відносяться навколосуглобовий остеопороз і звуження суглобових щілин внаслідок руйнування хряща. Згодом виникають ерозії — руйнування суглобових поверхонь кісток. Рідше з’являються навколосуглобові кісти. Крім того, можливий періостит, який у більшості випадків з часом зникає. Якщо періостит зберігається тривало, виключають синдром Рейтера, псоріатичний артрит або вторинну інфекцію. По мірі прогресу захворювання ерозії стають множинними, виникають підвивихи суглобів. Для пізніх стадій остеоартрозу характерні кісткові розростання і остеофіти. У відсутність остеоартрозу вони зазвичай відсутні. Обстеження при підозрі на ревматоїдний артрит повинне включати:

рентгенографію кистей, стоп, променезап’ясткових і колінних суглобів в задній прямій проекції (рентгенографію колінних суглобів проводять в положенні стоячи),
рентгенографію шийного відділу хребта,
рентгенографію уражених суглобів.

Серологічне дослідження. Виявлення ревматоїдного чинника в сироватці хворих — основна лабораторна ознака ревматоїдного артриту
Клінічний аналіз крові. При загостренні, як правило, відзначаються помірний лейкоцитоз і тромбоцитоз. Виявляється нормоцитарна нормохромна анемія. Медикаментозне лікування ревматоїдного артриту може ускладнюватися хронічною крововтратою через травний тракт. У цьому випадку можлива залізодефіцитна анемія. Для оцінки активності захворювання і спостереження визначають ШОЕ.
Біохімічне дослідження крові. Рівень заліза і насичення трансферину залізом зазвичай знижені, залізосполучна здатність сироватки підвищена. При електрофорезі білків сироватки виявляється підвищення концентрації гамма-глобулинов та інших фракцій глобулінів. Часто трохи підвищується активність лужної фосфатази сироватки. Рівень сечової кислоти, кальцію і фосфатів, як правило, нормальний. Лікування НПЗЗ може призводити до порушення функції печінки і підвищення рівня креатиніну.

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Джерело: Karlson, E. W., Mandl L. A., Hankinson S. E., and Grodstein F. Do breast-feeding and other reproductive factors influence future risk of rheumatoid arthritis? Results from the Nurses ‘Health Study. Arthritis Rheum 2004; 50 (11) :3458-67

Література[ред. | ред. код]

Клиническая ревматология (руководство для врачей) / (ред.) чл.-корр. РАМН проф. В. И. Мазуров. — 2-е изд., перераб. и доп. — СПб.: ООО «Издательство ФОЛИАНТ», 2005. — 520 с. — ISBN 5-93929-127-9. (рос.)

Источник

Причини и Симптоми захворювання

Причинами ревматоїдного артриту досі займаються Вчені, оскількі смороду в Сейчас годину галі не Встановлені. Фахівці відзначають, что в Основі патології Лежить аутоімунне пошкодження Оболонки суглобів. І, тім НЕ менше, поки НЕ известно, что именно запускає імунну реакцію.

Зазвічай ревматоїдний артрит можна розпізнати по поліартріту, тобто запаленою декількох суглобів. У хворого спостерігається симетрично Ураження суглобів. При Авторитети вражені могут буті суглобов стоп, кистей, а такоже лучезапястной, міжхребетні або колінні суглобов.

При пальпації відзначається болючість, тугоподвижность, пріпухлість, такоже спостерігається Підвищення температури шкіряних покрівів на Ураження суглобів.

После трівалого відпочинку, Наприклад, з ранку відзначається скутість рухів у суглоб, яка триває около години. Цей симптом почти співуче означає, что у вас ревматоїдний артрит.

Ревматоїдний артрит має періоді загострення и ремісії. Прогресуючі, захворювання виробляти до деформації суглобів в результаті часткового руйнування суглобного хряща и розтягування сухожиль.

Як правило, хвороба розвівається поступово. На ПЕРШИХ порах відзначається лишь стомлюваність, слабкість, зниженя апетиту, схуднення та Інші неспеціфічні симптоми.

Враження трьох і більше суглобів.

Причини ревматоїдного артриту

Під дією цих факторів клітини імунної системи починають атаку на клітини оболонки суглоба, що викликає запалення. При цьому суглоби опухають, стають гарячими і болючими на дотик.

Клітини імунної системи викликають також ураження кровоносних судин, що пояснює так звані позасуглобні прояви ревматоїдного артриту.

Запам’ятайте, діагноз ставиться в клініці, а не в лабораторії або рентген-кабінеті.

) Може надовго позбавити пацієнта від неприємних симптомів, а в разі руйнування та деформації суглоба може використовуватися ендопротезування. Особливо успішно лікарі замінюють колінний і тазостегновий суглоби.
Celebrex
Важливо розуміти, що ревматоїдний артрит є виліковним станом, що вимагає термінового втручання в самі найкоротші терміни. З цією проблемою Вам допоможе розібратися фахівець-ревматолог. Незважаючи на те, що деякі гомеопатичні препарати можуть тимчасово зняти набряк і біль в ураженому суглобі, немає ніяких доказів того, що вони будь-яким чином можуть змінити перебіг захворювання. Хвороба-модифікуючі протиревматичні препарати (

Ревматоїдний артрит — це стан, який характеризується запаленням периферичних суглобів рук, зап’ясть, ліктів, плечей, стегон і ступень. Захворювання вражає обидві сторони тіла і, у міру розвитку, призводить до руйнування суглобів. Процес характеризується стійким запаленням синовіальної оболонки суглобів, поверхні хряща, яке призводить до деформації та ерозії кістки. Зазвичай уражаються тільки суглоби, але описані випадки поширення запального процесу в легені, серце і нервову систему.

Можливі симптоми ревматоїдного артриту

Вводять імуноглобулін (інтраглобін, пентаглобин, сандоглобулин), крапельно, не більше 10-20 крапель за хвилину протягом 15 хвилин. Потім швидкість введення збільшують до 2 мл хв. Можливе повторення інфузійної терапії кожні 4 тижні.

вплив ліків на активність процесу;

Ревматоїдний артрит відноситься до захворювань з несприятливим прогнозом. Це означає, що, незважаючи на проведене лікування, домогтися повного одужання неможливо. Крім того, препарати для лікування відрізняються вкрай високою токсичністю. Тривалість життя пацієнтів з ревматоїдним артритом в середньому на 5-10 років менше, ніж у загальній популяції. У таких пацієнтів за рахунок постійного хронічного запалення підвищений ризик раптової серцево-судинної смерті, внутрішніх кровотеч, інфекційних ускладнень.Виражену протизапальну та знеболювальну дію мають нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), такі як диклофенак, дексалгін, німесулід, мелоксикам, а також глюкокортикоїди -преднізолон. Ці ліки можуть застосовуватися вже на ранніх стадіях розвитку захворювання за певною схемою. Побічним ефектом НПЗЗ є їх негативний вплив на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, що проявляється розвитком виразок. Глюкокортикостероїди знижують імунітет, викликають руйнування кісток, цукровий діабет, специфічний тип ожиріння, а також загострення вже наявних хронічних захворювань.

Ураження суглобів кисті.

Хвороба починається поступово. На початковому етапі уражаються дрібні суглоби кисті (фаланг пальців), рідше стоп.

Найважливіший спеціаліст для Вас — лікар-ревматолог, а не хірург.

Важко передбачити результат ревматоїдного артриту, хвороби, має безліч варіантів перебігу та ускладнень. Але, як правило, якщо ремісія настає протягом 3 — 6 місяців, то прогноз на найближчі кілька років найчастіше сприятливий. Також велике значення має ранній початок лікування. Більшість людей з ревматоїдним артритом відчувають періоди загострення і поліпшення стану, із змінною деформацією суглобів. Хвороба розвивається сильніше всього протягом 2 — 6 років, але можна домогтися ефективної ремісії, якщо почати лікування в перший рік захворювання. Середня тривалість життя людей з ревматоїдним артритом знижується незначно, а при правильно підібраному курсі лікування медикаментами, якість життя нічим не відрізняється від якості життя здорової людини.

Діагностика ревматоїдного артриту

синдром Стілла, частіше розвивається у дітей дошкільного віку;

Місцеве лікування полягає у веденні протизапальних засобів (дипроспан) в порожнину суглоба, а також аплікації на суглоб мазей, гелів, що містять НПЗЗ.
Позитивний ревматоїдний фактор.

Для ревматоїдного артриту характерні болі в суглобах, які з’являються спочатку при русі, а при прогресуванні захворювання й у спокої. У медицині для зручності пацієнтів прийнята візуальна аналогова шкала (ВАШ) болю. Вона являє собою 10 сантиметрову лінійку, на передній стороні якої є тільки дві позначки. 0 відповідає напису «ні болю», 10 — «максимальна біль». Пацієнту пропонується оцінити інтенсивність свого болю, враховуючи, на якій відстані знаходиться його біль в порівнянні з болем такої сили, яку він собі може уявити. Потім лікар вимірює відстань у сантиметрах від нуля до позначки пацієнта. Менше 3 см за шкалою ВАШ відповідає першому активності ревматоїдного артриту, більше 3-6 см — другому, і більше 6 см вказують на третю ступінь активності.

{/LikeAndRead}

біль, набряк суглобів, обмеження руху
Базисні протизапальні препарати. Важливим методом терапії є раннє інтенсивне лікування за допомогою БПВП. Ці препарати зменшують разрушаемость суглоба і нівелюють потенційна шкода від рентгенівського випромінювання. Використовуються препарати: метотрексат, хлорохін, сульфасалазин. Також розробляється методика лікування TNF-антагоністами (
Контроль процесу хвороби, з можливістю ранньої ремісії.

Терапія захворювання

При
Медикаментозна терапія заснована на застосуванні базисних препаратів, НПЗП і глюкокортикоїдів. В цілому, сучасне лікування дитячого ревматоїдного артриту, хоч і не дає повного зцілення, але знімає больовий синдром, запальний процес і протистоїть подальшому розвитку хвороби. Це дає можливість вести дитині повноцінне життя.
синдром Віселера-Фанконі, зазвичай спостерігається у школярів.
У комплексі з лікарськими препаратами для місцевого лікування запалення застосовується фізіотерапія. Може бути рекомендовано ультрафіолетове опромінення суглобів, магнітотерапія, електрофорез протизапальних препаратів, лазеротерапія. Масаж і лікувальна фізкультура призначаються при стиханні запального процесу.

Характерні рентгенологічні зміни.

На жаль, біль у суглобах різко порушує їх функції. Здатність до самообслуговування, виконанню професійної та непрофесійної діяльності лежить в основі виділення функціональних класів захворювання.

Ревматоїдний артрит — це захворювання суглобів, при якому, як правило, уражаються симетричні суглоби кистей і стоп. Це захворювання зустрічається у 1-2% населення земної кулі, хворіють переважно жінки середнього та похилого віку.

).
фактори некрозу пухлини
Збереження працездатності.

Ревматоїдний артрит характеризується хронічним поліартритом — це означає, що він вражає багато суглоби. Початок захворювання характеризується втомою в суглобах, млявістю в м’язах, як правило пацієнти не звертаються до лікаря, до того як ознаки запалення суглобів стануть очевидні. Це може тривати протягом декількох тижнів або місяців.Близько 10% людей мають атипові ознаки прояву ревматоїдного артриту: лихоманку, загальне нездужання, запалення тільки одного суглоба. Основними симптомами є скутість, біль і слабкість в уражених суглобах. Жорсткість і скутість зазвичай посилюються після періоду бездіяльності. Частий симптом — ранкова скутість (

Імунотерапія

Ревмаический артрит відноситься до розряду аутоімунних захворювань, тобто захворювань, які з’являються внаслідок порушення функціонування імунної системи.

Невідомо, чому з’являється ревматоїдний артрит. Прийнято вважати, що провокаторами виступають:

Спадкова схильність. Вважається, що у родичів людей з ревматоїдним артритом дане захворювання з’являється частіше, ніж у інших. Крім цього, зростає ймовірність появи захворювання і людей, які страждають яким-небудь іншим аутоімунним захворюванням, наприклад, системної вовчаком або гломерулонефритом.
Інфекційні ураження. Ревматоїдний артрит розвивається на тлі перенесеного кору, паротиту, гепатиту В або герпетичної інфекції.
Негативні впливи навколишнього і внутрішнього середовища. Мається на увазі вплив шкідливих продуктів, переохолодження, стреси, вагітність, клімакс та годування груддю.

Якщо є перераховані вище фактори, то ревматичний тип артриту робить так, що імунні клітини хочуть усунути клітини оболонки суглоба, а значить, з’являється запальний процес.

Суглоби при цьому опухають, стають болючими і гарячими на дотик. При цьому лікування потрібно невідкладно.

Крім цього, клітини імунної системи стимулюють порушення судин, що веде до внутрішньосуглобовими проявів захворювання при ревматоїдному артриті .

Симптоми ревматоїдного артриту

Поставити діагноз виключно за симптомами неможливо. Це пов’язано з різними іншими видами артриту, схожими по прояву клінічної картини. Із загальних ознак можна виділити такі:

підвищена стомлюваність;
наявність збільшених лімфовузлів;
сильна втрата ваги;
безпричинне підвищення температури тіла;
відсутність апетиту;
безсоння.

Клінічна картина має більш чіткі симптоми, за якими можна зрозуміти про активному перебігу недуги. Не можна зволікати з лікуванням, якщо спостерігаються такі симптоми:

тривала ранкова скутість суглобів;
ревматоїдні прояви кистей рук і стоп, колінних суглобів;
припухання променезап’ясткових суглобів;
почервоніння, набряклість м’яких тканин навколо запалених суглобів;
больові відчуття в уражених місцях.

У процесі огляду хворого практично завжди виявляються підшкірні ревматоїдні вузли. Місце їх локалізації — трохи нижче ліктьового згину.

Бувають і інші місця розташування (на пальцях кистей і стоп), але це зустрічається набагато рідше. Ідентифікувати їх нескладно, тому що вони відчуваються на дотик.

Ревматоїдні вузли можуть мати різний розмір. Зовсім дрібні не виступають над поверхнею шкіри.

Розмір буває від 1 до 3 см в діаметрі, але вони мають властивість збільшуватися в запущених стадіях захворювання. Не рідко можна спостерігати, що вони розсмоктуються самі по собі.

Ці вузли діагностують в 20-50% випадках захворюваності. Вони являють собою щільні утворення з некротизованої тканини і лімфоцитів.

Характеризуються одиночними утвореннями. У рідкісних випадках вони утворюють цілі групи.

При доторканні до вузлів немає больових відчуттів, тому можна констатувати тільки естетичний дискомфорт при їх наявності.

Діагностика РА також складається в обов’язковому проведенні лабораторних досліджень і аналізів, які допоможуть поставити правильний діагноз:

загальний клінічний аналіз крові;
біохімічний аналіз крові;
ревматоїдний фактор;
швидкість осідання еритроцитів;
аналіз на антитіла до циклічного цитрулінованого пептиду;
загальний аналіз сечі;
рентген.

Суглобові прояви при ревматоїдному артриті

Домінуючим в клініці ревматоїдного артриту є суглобної синдром (артрит) з характерним двостороннім симетричним залученням суглобів.

На продромальному етапі відзначається втома, періодичні артралгії, астенія, пітливість, субфебрилітет, ранкова скутість. Дебют ревматоїдного артриту зазвичай пов’язується пацієнтами зі зміною метеофакторів, сезонів року (осені, весни), фізіологічних періодів (пубертатного, післяпологового, клімактеричного). Провокуючою причиною ревматоїдного артриту може служити інфекція, охолодження, стрес, травма та ін

При гострому та підгострому дебюті ревматоїдного артриту спостерігається лихоманка, різка міалгія і артралгія; при малопомітній прогресуванні – зміни наростають тривало і не супроводжуються суттєвими функціональними порушеннями.

Для клініки ревматоїдного артриту типово залучення суглобів стоп і кистей, зап’ясть, колінних і ліктьових суглобів; в окремих випадках ураження стосується тазостегнових, плечових і суглобів хребта.

Об’єктивні зміни при ревматоїдному артриті включають скупчення внутрішньосуглобового ексудату, набряклість, різку пальпаторно хворобливість, рухові обмеження, локальну гіперемію і гіпертермію шкіри.

Прогресування ревматоїдного артриту веде до фіброзірованія синовіальної мембрани і періартікулярних тканин і, як наслідок, до розвитку деформування суглобів, контрактур, підвивихів.

В результаті ревматоїдного артриту настає анкилозирование і знерухомленість суглобів.

При ураженні синовіальних піхв сухожиль кисті – теносіновіт нерідко розвивається синдром карпального (зап’ястного) каналу, патогенетичну основу якого складає неврит серединного нерва в результаті його стискання.

При цьому відзначається парестезія, зниження чутливості і рухливості середнього, вказівного і великого пальців кисті; біль, що поширюється на всі передпліччя.

Позасуглобові ураження при ревматоїдному артриті

Розвиток позасуглобових (системних) проявів більш характерно для серопозитивних форми ревматоїдного артриту важкого тривалого перебігу.

Ураження мускулатури (межкостной, гіпотенара і тенара, розгиначів передпліччя, прямий стегнової, сідничної) проявляється атрофією, зниженням м’язової сили і тонусу, вогнищевим міозитом.

Суставные проявления при ревматоидном артрите

Захворювання розвивається досить повільно. Спочатку уражаються невеликі суглоби кисті, іноді стопи.

Диагностика ревматоидного артрита

Подозрение на ревматоидный артрит является показанием для консультации ревматолога. Исследование периферической крови выявляет анемию; нарастание лейкоцитоза и СОЭ напрямую связано с активностью ревматоидного артрита. Типичными иммунологическими маркерами при ревматоидном артрите служат выявление РФ, снижение числа Т-лимфоцитов, повышение криоглобулинов, обнаружение антикератиновых антител (АКА).

К рентгенологическим критериям ревматоидного артрита относится обнаружение диффузного или пятнистого эпифизарного остеопороза, сужения суставных щелей, краевых эрозий.

По показаниям назначается МРТ сустава. Для взятия образца внутрисуставной жидкости производят пункцию сустава.

При микроскопии суставной жидкости обнаруживаются неспецифические воспалительные признаки. Исследование биоптата синовиальных мембран при ревматоидном артрите демонстрирует гипертрофию и увеличение числа ворсинок; пролиферацию плазматических, лимфоидных и покровных клеток (синовиоцитов) суставных оболочек; фибриновые отложения; зоны некроза.

Лечение ревматоидного артрита

В основе терапии при ревматоидном артрите лежит назначение курса быстродействующих (противовоспалительных) и базисных (модифицирующих течение заболевания) препаратов.

К группе быстродействующих относятся НПВС (диклофенак, ибупрофен, напроксен), кортикостероиды, купирующие воспаление и боль. Использование базисных препаратов (сульфасалазина, гидроксихлороквина метотрексата, лефлуномида) позволяет достичь ремиссии ревматоидного артрита и предотвратить/замедлить дегенерацию суставов.

К относительно новым препаратам, использующимся в лечении ревматоидного артрита, относятся биологические средства, блокирующие провоспалительный белок-цитокин — фактор некроза опухоли (этанерсепт, инфликсимаб, адалимумаб).

Препараты-инактиваторы ФНО вводятся в форме инъекций и назначаются в комбинации с базовыми препаратами. Перспективной и многообещающей методикой лечения ревматоидного артрита является терапия стволовыми клетками, направленная на улучшение трофики и регенерацию суставов.

Кроме приема медикаментов при ревматоидном артрите показано проведение экстракорпоральной гемокоррекции – криоафереза, мембранного плазмафереза, экстракорпоральной фармакотерапии, каскадной фильтрации плазмы.

Пациентам с ревматоидным артритом рекомендуются занятия ЛФК, плавание. С целью восстановление функции и структуры суставов применяются хирургические вмешательства – артроскопия, эндопротезирование разрушенных суставов.

Медикаментозні препарати

Лікування ревматоїдного артриту проводиться наступними видами препаратів:

протизапальну;
базисними;
комплексними;
глюкокортикоїдами прийнятими усередину;
глюкокортикоїдами, що вводяться всередину суглобів.

До протизапальних препаратів відносяться препарати нестероїдного дії, прийом яких пригнічує активність особливих ферментів, основною функцією яких є синтезування арахідонової кислоти.

Серед препаратів можна виділити найбільш часто застосовуються: диклофенак-натрію, ібупрофен, піроксикам, напроксен, всі вони утворюють стандарт лікування на початковому етапі.

Осложнения ревматоидного артрита

Тяжкими осложнениями, обусловленными ревматоидным артритом, могут служить поражения сердца (инфаркт миокарда, митральная и аортальная недостаточность, аортальный стеноз), легких (бронхоплевральные свищи), хроническая недостаточность почек, полисерозиты, висцеральный амилоидоз.

Прогноз и профилактика ревматоидного артрита

Изолированное, локализующееся в 1-3-х суставах, не резко выраженное воспаление при ревматоидном артрите позволяет надеяться на благоприятный прогноз. К отягощающим перспективу заболевания факторам относятся полиартрит, выраженное и резистентное к терапии воспаление, наличие системных проявлений.

Ввиду отсутствия превентивных методов, возможна лишь вторичная профилактика ревматоидного артрита, которая включает предупреждение обострений, диспансерный контроль, подавление персистирующей инфекции.

Источник